Американський вчений пояснив, чому деякі підробки є ціннішими за справжні картини

Джеффрі Тейлор, професор університету Західного Колорадо і фахівець в області вивчення підробок в мистецтві, розкрив секрет того, як деякі підробки виявляються сьогодні цінніше оригінальних робіт художників.

За словами науковця, існує цілий ряд прикладів як різні підробки і їх автори ставали не менш цінними і знаменитими, ніж ті художники, яких вони імітували.

“Зараз я вивчаю картини Елміра де Хорі, дуже відомого угорського майстра підробок, який написав тисячу копій робіт великих художників і продав їх в десятки картинних галерей по всьому світу. Коли його особистість була розкрита, він став настільки відомим, що Орсон Уеллс навіть зняв про нього один з останніх фільмів в своїй кар’єрі, “Ф як фальшивка”, – говорить експерт.

Тейлор пояснив, що майстер фальшивок написав десятки копій картин Пікассо, Матісса, Модільяні і багатьох інших модерністів початку XX століття, які були зроблені настільки добре, що згодом він став справжньою знаменитістю.

“Найцікавіше, що тепер його фальшивий Пікассо, Матісс і Модільяні йдуть за десятки тисяч доларів на аукціонах, і іронія долі полягає в тому, що сьогодні люди почали підробляти де Хорі”, – наводить РИА слова вченого.

“Син де Хорі – один з моїх близьких друзів, і він розповідав, що часто до нього звертаються потенційні покупці картин “великого комбінатора” від художнього мистецтва з проханням підтвердити, чи є та чи інша робота на аукціоні “оригінальним де Хорі””, – поділився фахівець.

Два роки тому вдалося знайти відразу дві подібних “підробки підробок”, які продавалися на одному з аукціонів у Новій Зеландії, і це відразу привернуло увагу преси з усіх куточків світу. І знову ж таки все це ілюструє ідею, що головним рушійним фактором у цій сфері “мистецтва” є гроші, – додав Тейлор.

На питання, чи можуть творці підробок використовувати ті ж методи хімії та фізики для того, щоб створити ідеальну підробку, неправдиву сутність якої буде неможливо розкрити, експерт відповів: “З деякою часткою обережності можна сказати, що це поки неможливо. З іншого боку, в найближчі 100 років можуть з’явитися підробки, які ми не зможемо відрізнити від оригіналу, однак все це буде залежати від того, як багато зусиль і коштів буде витрачено на створення копії”.

Як приклад він наводить ще ондого знаменитого фальсифікатора картин XX століття Еріка Хебборна, котрий написав цілий підручник про те, як правильно виготовляти подібні підробки. Він вів себе дуже обережно і працював тільки в одній області – підробляв картини, намальовані на звичайному папері.

Перед тим як почати їх малювати, Хебборн обходив усі книжкові магазини і бібліотеки в Лондоні і вирізав зі старих книг порожні сторінки, коли ніхто на нього не дивився, і самостійно готував фарби, використовуючи методи, які застосовували художники і виробники фарб XIX століття.

“В такому випадку наша робота стає дуже важкою – відрізнити подібну підробку від оригіналу вкрай складно. З іншого боку, якщо використовувати інші матеріали, такі як полотна і масляні фарби, переважна більшість фальсифікаторов здійснять помилки, які ми швидко знайдемо”, – запевнив експерт.

Тейлор також прокоментував нещодавне відкриття, яке з’ясувало, що багато класиків живопису, таких як Рембрандт, могли користуватися різними оптичними інструментами при створенні своїх картин.

“Крім Рембрандта, як сьогодні вважають деякі мої колеги, подібними інструментами міг користуватися ще й Ян Вермеер, інший відомий нідерландський живописець епохи “золотого століття. Практично ідеальні автопортрети і інші картини цих художників змусили багатьох з наc сумніватися в тому, що ці майстри написали дані роботи самостійно і не використовували камери-обскури і інші оптичні прилади”, – говорить він.

Тейлор уточнив, що більшою мірою це питання стосується більше самих художників, ніж вчених та мистецтвознавців і кожен початківець замислюється про те, чи варто використовувати проектори, чи є їх використання “чесним” з точки зору мистецтва.

Однак він вказує на те, що у сучасному світі це питання вважають не надто важливим.

“Є ціла течія в живописі, так званий фотореалізм, представники якого відкрито говорять, що використовують проектори в своїй роботі, але їх творчість все одно вважається мистецтвом. Більш того, Енді Уорхол надрукував фотографію через шовковий трафарет і назвав це картиною, і це все одно вважається мистецтвом, і люди готові платити за це величезні гроші”, – акцентує він.

Джеффрі Тейлор – один з провідних фахівців в світі в області “кримінального” мистецтвознавства, працює в університеті Західного Колорадо в місті Ганнісон.

Кілька років тому він заснував одну з перших лабораторій, які займаються науковою оцінкою достовірності картин і вивченням способів їх реставрації.

загрузка...
Загрузка...

Реклама

загрузка...

Поширюйте матеріал

Загрузка...