Ілон Маск розповів, як світовим урядам готуватися до майбутнього

Всесвітньо відомий підприємець, голова Tesla і SpaceX Ілон Маск, розповів на Всесвітньому урядовому саміті (WGS 2017) в Дубаї (Об’єднані Арабські Емірати) про те, на чому слід зосередитися урядам всіх країн світу.

Ілон Маск вважає за необхідне перетворити людство у міжпланетний вид і закликає уважно стежити за розвитком штучного інтелекту.

“НВ Бізнес” оприлюднив адаптовану версію його інтерв’ю.

Міжпланетні перельоти, “зелені” транспорт і енергетика – запорука розвитку людства

Для людства стратегічно важливо розвивати “зелений” транспорт і “зелену” енергетику, а також перетворитися в міжпланетний вид. Для мене ж навіть більшою мотивацією є почуття пригоди. Треба дозволити людям відчути інтерес до життя.

Припустимо, що є два варіанти розвитку людства. Один – це залишатися на Землі, поки врешті-решт не станеться якась катастрофа. А другий – людство освоїло різні планети, можливо навіть вийшло за межі Сонячної системи. Мені здається, що другий варіант набагато цікавіший і надихаючий.

Ми повинні з нетерпінням прокидатися вранці і життя не повинно складатися з одного лише вирішення проблем. Повинно бути щось, до чого ви відчуваєте пристрасть, заради чого варто жити.

Про прогнози майбутнього

Єдине, в чому можна бути впевненим, що ваш прогноз майбутнього виявиться хибним. Я можу лише накреслити напрямки того, чого би я хотів, але не того, що буде насправді.

Можливо, я приймаю бажане за дійсне, але я впевнений, що ми опинимося на Марсі. Можливо навіть на супутниках Юпітера. Можливо, ми будемо здійснювати регулярні перельоти в межах Сонячної системи і навіть готуватися до польотів в сусідні зоряні системи. Я думаю, що це речі, які можливі в найближчі 50 років. І я думаю, що це буде дуже захоплююче.

Автомобілі без водія і штучний інтелект

Я вважаю, що ми станемо свідками колосального прогресу в галузі автономності та штучного інтелекту (ШІ). Останнє, до речі, трапиться набагато раніше.

Я думаю, що через десять років нові машини, не оснащені автопілотом, стануть рідкістю. Сьогодні всі автомобілі Tesla мають необхідні для автопілотування датчики. А їх обчислювальної потужності достатньо, щоб керувати автомобілем безпечніше, ніж це може робити людина.

По суті, все зводиться до розробки і прошивки нового програмного забезпечення (ПЗ). Але навіть якщо обчислювальної потужності виявиться недостатньо, то ми зможемо легко модернізувати апаратну частину. І це стосується всіх автомобілів Tesla, випущених з жовтня 2016 року.

Решта автовиробників підуть за нами. Їздити на машині стане так само просто, як на ліфті. Ви просто говорите, куди вам треба, і машина вас транспортує до пункту призначення з високим рівнем безпеки.

Це буде звичайна річ. Колись ліфтами керували ліфтери. Але зараз ми заходимо в ліфт, натискаємо кнопку і їдемо, куди нам треба. Це сприймається як належне. Автономія буде масовим явищем.

Я думаю, що одне з найбільш хвилюючих питань – це штучний інтелект. Я говорю не про обмежений ШІ, як автопілот в машині. Я говорю про глибокий, загальний ШІ, який значно розумніший, ніж найрозумніша людина на Землі. І ця ситуація видається мені небезпечною.

Прихильники вважають ШІ благом, а противники – загрозою

Я думаю, мають рацію обидві теорії. Уявіть, що нам доведеться зустрітися з інопланетною високоінтелектуальною формою життя через 10 або максимум через 20 років. Цифровий надрозум буде наче вторгненням інопланетної форми життя.

Чи вступимо ми в контакт з інопланетною формою життя в найближчі 50 років – це досить складне питання. Якщо десь і є надрозумне інопланетне життя, то вони вже напевно вивчають нас. І ми просто не володіємо достатнім інтелектом, щоби виявити їхню присутність.

Якщо зробити приблизний підрахунок, то ми зможемо переконатися, що надрозумна раса, яка поставила собі за мету досягти іншої галактики, змогла би зробити це дуже швидко. Навіть якщо розселення відбувалося на субсвітловій швидкості, 10-20% від швидкості світла, то на це буде потрібно 10-20 млн років. В астрономічних масштабах це, по суті, ніщо.

Про смерть на Марсі

Я хотів би внести ясність. Я не прагну померти на Марсі. Просто, всі ми помремо, і якщо вибирати місце для цього, то чому б і не Марс. Якщо ти народився на Землі, то чому б не померти на Марсі. Але це не манія.

Навіщо тунелі під Вашингтоном

Я повторюю цю думку вже багато років, але тим не менше. Я вважаю, що ключ до розв’язання проблеми дорожнього руху в великих містах полягає в розвитку тунелів. І я говорю не про плоску систему, а про багаторівневі рішення.

Насправді простіше будувати в глибину, ніж у висоту. Найглибші шахти глибші і мають більшу вертикальну характеристику, ніж найвищі будівлі. Тобто всі тунелі можуть мати 20, 30, 40 або 50 рівнів – як завгодно велику кількість. Це відкриває можливості для подолання завантаженості будь-якого, навіть найжвавішого міста світу.

Питання лише в методиці буріння, яка дозволить робити це швидко, з низькою собівартістю і з високим рівнем безпеки. Тобто, навчившись бурити швидко, недорого і безпечно, ми повністю вирішимо ситуацію із завантаженістю автомобільних доріг в містах. Ось чому я надаю таку вагу цьому питанню.

Вашингтон (округ Колумбія), Нью-Йорк, Лос-Анджелес, по суті, будь-яке великий місто в світі страждає від заторів. Це значною мірою пов’язано з тим, що будівлі в цих містах витягнуті у висоту, вони тривимірні. Тоді як дорожня мережа залишається двовимірною, однорівневою. Люди, як правило, залишають будівлі в один і той же час, так і виникають затори.

Наступний великий технологічний прорив

Найближча велика зміна правил гри з технологічної точки зору буде пов’язана з автономним водінням. Я би сказав, що це станеться набагато швидше, ніж підозрює більшість людей.

Машини з автопілотом – це дуже зручно. Але з іншого боку в світі є маса людей, які заробляють цим на життя. Я думаю, що водіння транспорту в різних формах – це сфера, в якій працевлаштована найбільша кількість народу. Це найбільше джерело робочих місць. Нам треба буде переглянути роль цих людей, оскільки це буде великим соціальним потрясінням. І це станеться досить скоро.

Я повинен пояснити, що я маю на увазі під словом “скоро”. У світі на сьогодні існує близько 2 млрд одиниць автотранспорту. І ця цифра тяжіє до 2,5 млрд легкових і вантажних автомобілів. Загалом світові потужності з виробництва автомобілів складають 100 млн одиниць на рік. І це логічно, тому що середній життєвий цикл автомобіля дорівнює 20-25 років.

Поява повністю автономного транспорту не призведе відразу ж до масових соціальних потрясінь. Тому що потрібен час, щоби випустити достатню кількість автопілотованих машин, щоби питання безробіття стало серйозним. І це питання стане досить актуальним років через 20. Це не такий великий термін, після закінчення якого 12-15% зайнятих у цій сфері втратять роботу.

Поради урядам держав, як підготуватися до майбутнього

Перша порада – приділяти найпильнішу увагу розвитку ШІ. Нам потрібно дуже уважно стежити за тим, як ми впроваджуємо ШІ. Щоби вчені, які захоплюються своєю роботою, не заходили надто далеко. Тому що розробники іноді так занурюються в роботу, що забувають контролювати наслідки своїх дій. Я вважаю, що це питання громадської безпеки. Уряди повинні стежити за ШІ і повинні переконатися, що він не становить загрозу для населення.

Другою річчю я би назвав необхідність переглянути поняття транспорту як такого. Є напрямок електрифікації транспортних засобів, поновлюваний транспорт, але ці речі все ж довгострокові. Це очікується пізніше, ніж машини з автопілотом. Повного переходу на електричний транспорт варто очікувати років через 30-40, не раніше. Це спричинить за собою кардинальне збільшення потреби в електроенергії.

Сьогодні, якщо говорити про світові енергетичні потреби, то одна третина – це опалення, ще третина – транспорт, і ще одна третина – електрика. Згодом переважна кількість енергії буде існувати у вигляді електричної енергії.

Потреба в електриці згодом виросте втричі. Урядам вже сьогодні слід подумати, як забезпечити такий триразовий приріст виробництва енергії.

Загальний базовий дохід – вимушений захід

Є також загроза масового безробіття. Це буде великою проблемою нашого суспільства. І я думаю що врешті-решт нам доведеться встановити щось на кшталт загального базового доходу. Я думаю, що нам просто доведеться піти на це.

Праці, яку робот не зміг би робити краще людини, буде дуже і дуже небагато. Я хочу, щоби мене правильно зрозуміли. Це не те, чого я бажаю. Це просто те, що я вважаю найбільш імовірним. І якщо я правий у своїх припущеннях і це дійсно станеться, то нам потрібно зрозуміти, що ми збираємося з цим робити. Я вважаю, що буде потрібен загальний базовий дохід.

Виробництво продуктів і послуг буде вкрай інтенсивним у майбутньому. Автоматизація призведе до надмірності. Практично все стане дуже дешевим. Тому загальний базовий дохід буде просто необхідний.

Але це потягне за собою навіть більшу проблему, проблему сенсу життя. Адже дуже багато сьогодні не мислять себе поза своєю роботою. Але коли ти стаєш непотрібний, якщо немає потреби в твоїй праці, то як бути тоді? В чому сенс? Як не відчути себе непотрібним? І з цією проблемою боротися набагато страшніше, на мій погляд.

Як передбачити майбутнє?

Як нам переконатися в тому, що майбутнє виявиться таким, яким ми хочемо? У мене є потенційне рішення, хоча тут ми вже заглиблюємося в футуристику. Я бачу певне злиття біологічного розуму зі штучним.

Справа в тому, що в певному сенсі ми вже кіборги. Взяти хоча б Google або інші пошукові системи, де ви можете відразу ж отримати відповідь на будь-яке питання. У всіх нас по суті є нова надбудова над нервовою системою. Лімбічна система є першим рівнем, вона відповідає за рефлекси, загальні для всіх тварин. Потім йде кора головного мозку, яка відповідає за мислення і планування. Це другий рівень. А третім рівнем, по суті, є наша цифрова ідентичність. Коли людина вмирає, вона залишає цей цифровий привид в інформаційному полі. Електронні листи, записи і фотографії в соціальних мережах – вони продовжують своє існування.

Я думаю, що з часом взаємодія між біологічним і цифровим розумом буде ставати все тіснішою. І вона буде настільки щільною, наскільки дозволить швидкість інтерфейсу обміну даними між мозком і цифровою надбудовою. Особливо швидкість в напрямку від біологічного рівня до цифрового.

Причому особливого прогресу зараз не спостерігається, швидше навпаки. Раніше ми користувалися клавіатурами, але тепер на телефонах і планшетах ми набираємо одним-двома пальцями. Комп’ютери можуть обмінюватися трильйонами біт даних в секунду, тоді як наш палець підтримує десять, ну, нехай навіть 100 біт в секунду.

Тому широкосмуговий інтерфейс, що підключається до мозку, в моєму розумінні посприяє досягненню симбіозу між людиною і машинним розумом. І, можливо, це допоможе вирішити проблему контролю і проблему сенсу життя.

Звідки беруться ідеї

Я просто починаю думати, яке ж технологічне рішення буде потрібне для досягнення якоїсь мети. І просто намагаюся досягти максимально можливого прогресу в цьому напрямку. Наприклад, для космічних перельотів критично важливим пунктом, без якого не буде прогресу, є багаторазовість використання ракет. Це як з літаками.

Ми розуміємо, що якби літаки були одноразовими, то практично не було б охочих ними користуватися. Адже Boeing 747 коштує $250-300 млн і до того ж вам треба буде два літаки, щоби злітати в обидва кінці. Але платити мільйони за переліт ніхто не буде.

Оскільки літак можна використовувати повторно, десятки і сотні тисяч разів, вартість рейсу знижується кардинально. Те ж саме справедливо для ракет.

Наші ракети сьогодні коштують приблизно $60 млн. Тобто при одноразовому запуску вартість становить $60 млн. Але якщо її використовувати тисячу разів, то собівартість запуску буде $60 тис. І якщо при цьому в ракеті буде знаходитися велика кількість пасажирів, то вартість космічного перельоту на одного пасажира буде не так вже й сильно відрізнятися від ціни авіаквитка.

Оскільки гравітаційна криниця на Землі досить глибока, то зробити багаторазову ракету насправді дуже складне завдання. Набагато складніше, ніж зробити багаторазовий літак. Саме з цієї причини ракет з повною багаторазовістю досі ніхто не зробив.

Але якщо використовувати найкращі матеріали, найбільш просунуті способи проектування і робити все як слід, то можна домогтися повного повторного використання ракет. Можна сказати, що нам дуже пощастило, що гравітаційна криниця Землі не виявилася, скажімо, на 10% глибше. Оскільки вже при таких показниках багаторазовість була би, по суті, недосяжною.

Про підбір людей в команду Ілона Маска

Передусім я керуюся інтуїтивним чуттям. Коли я проводжу співбесіду з кимось, моє основне питання завжди одне й те ж: я прошу людину розповісти історію свого життя. Я прошу розповісти її про рішення, які вона приймала, і чому вона зробила той чи інший вибір. І я прошу розповісти про те, які найскладніші проблеми перед нею стояли і як вона їх вирішувала.

Це важливе питання, тому що люди, які вирішують проблеми, знають і пам’ятають усе аж до найдрібніших деталей. А люди, які лише намагаються зробити вигляд, що вони вирішують проблеми, можливо, можуть щось знати на поверхневому рівні, але за глибшої деталізації вони тушуються.

Про найважче особисте випробування

По-перше, все впирається в час. Однією з найскладніших речей є завдання зберігати коригуюче-зворотний зв’язок і не давати йому руйнуватися з часом. Коли люди прагнуть говорити вам саме те, що ви хочете від них чути. Це дуже складно.

Напутнє слово для молодих людей

Моя порада кожному, хто хоче чогось досягти – я вважаю фізику найкращою основою для вироблення аналітичного мислення. Я би рекомендував осягнути сам спосіб мислення, властивий фізиці. Не тільки рівняння, хоча вони, безумовно, корисні. Але саме мислення категоріями фізики є найкращою базою для осягнення речей, які незрозумілі інтуїтивно.

Потім у вашій позиції має бути припущення, що ви завжди помиляєтеся. Але при цьому ваша мета – в подальшому помилятися все менше і менше. Одна з найбільших помилок, якої припускаються люди і я в тому числі – це приймати бажане за дійсне. Тобто коли ви хочете, щоби це було правдою, навіть якщо це неправда. І в результаті починаєте закривати очі на справжню правду через цей самообман.

Цієї пастки складно уникнути, і я теж цим грішу. Тому важливо дотримуватися позиції, що ви завжди в чомусь помиляєтеся, але прагнете помилятися менше. І ви повинні добиватися критичних відгуків, особливо від друзів. Ті, хто вас люблять, хочуть для вас найкращого, вони не хочуть вас засмучувати. Тобто ви повинні говорити їм, що ви хочете чути справжню правду, що ви готові до неї. І тоді вони вам її скажуть.