Сюреалізм у кіно: Як Сальвадор Далі та Альфред Гічкок разом працювали над фільмом

ІНФОРМАТОР розповідає, як художник-сюреаліст втілював свої ідеї в кінематографі.

Присвячений культурі портал Artsy опублікував матеріал про те, як до створення фільмів свого часу долучився найвідоміший художник-сюреаліст Сальвадор Далі. ІНФОРМАТОР переказує статтю про те, як Далі працював із Гічкоком.

У 1945 році йому запропонував взяти участь у зйомках фільму голівудський режисер Альфред Гічкок. Тоді режисер працював над стрічкою “Заворожений” (Spellbound), яку критики охрестили психоаналітичним трилером.

Spellbound. 1945. USA. Directed by Alfred Hitchcock. Courtesy of the Museum of Modern Art.
Кадр з фільму “Заворожений” (1945)

На той момент Далі офіційно розірвав зв’язки з іншими сюреалістами – через те, що Андре Бретон та його прихильники виступили на підтримку Радянського Союзу та комунізму. Тим не менш Далі залишався зіркою світової величини. Але Гічкок звернувся до нього не для того, аби залучити когось відомого.

“Я хотів залучити Далі через архітектурну точність його робіт. Мені хотілося поєднати сновидіння з величезною візуальною точністю та ясністю”, – говорив Гічкок у інтерв’ю.

Сальвадор Далі

У фільмі “Заворожений” знімається Інгрід Бергман, яка грає психіатра, що закохується у свого начальника. За сюжетом, їй потрібно проаналізувати його сни, аби довести, що він не винний у скоєнні вбивства.

Середина 40-х стала зірковим часом для психології та психоаналізу, не в останню чергу через колективну травму як наслідок Другої Світової. У “Завороженому” Гічкок використовує масовий інтерес до фройдизму та психології, фактично це була перша голівудська стрічка, яка стосувалася теми психоаналізу та психічних розладів, які визначають сам сюжет.

Сальвадор Далі допомагав знімати сни головного героя, у яких траплялися образи очей, які літають у повітрі, чоловік з величезними ножицями в руках, гра в карти, де всі карти порожні, люди без облич та скелі, що оживають.

Це був не перший досвід Далі у кіно: раніше він вже співпрацював з Луісом Бунюелем, легендарним іспанським режисером, який вважається батьком сюреалістичного кінематографу. Найвідоміші його стрічки сюреалістичного періоду – це “Андалузський пес” (1929) та “Золота доба” (1930). Утім, розсварившись із Бунюелем, Далі тривалий час не займався кіно особисто. Час від часу він пропонував режисерам свої сценарії, але вони забраковувалися.

Альфред Гічкок

“Фільм Гічкока став першим великим шансом для нього втілити свої ідеї, над якими далі працював 15 років”, – пише критик Еліот Кінг у книзі “Далі, сюреалізм і кіно”.

Тим не менш, задумки Далі не були використані повністю. Частково так сталося через те, що його ідеї неможливо було втілити у фільмі: наприклад, коли Далі запропонував зняти п’ятнадцять роялів, які кружили би над головами танцюючих у бальній залі.

Голівудський продюсер Дейвід Селзнік писав: “Чим більше я читав у сценарії про сновидіння, тим менше мені у це вірилося… Це не провина Далі, адже його робота була набагато краще і гарніше, ніж я міг собі уявити. Це і операторська робота, і світло, і багато інших речей”.

Попри це “Заворожений” став касовим хітом і зібрав позитивні рецензії. Він був номінований на шість нагород Академії Кіно та переміг у номінації “кращий саундтрек”.
Зараз про цей фільм пишуть як про одну з кращих стрічок Гічкока. Утім, Далі пізніше рідко згадував про роботу над зйомками “Завороженого”, можливо, якраз через те, що його ідеї не були втілені повністю, і сновидіння головного героя не були достатньо сюреалістичними, як йому хотілося.

“Єдина річ, яку Далі казав про цей фільм, це те, що його дуже сильно урізали при монтажі. Я думаю, це єдина причина, чому він обійшов його мовчанням, бо зазвичай Далі говорив дуже багато”, – пише Кінг.

Переклав Олександр Андрієвський

для ІНФОРМАТОРа

Загрузка...

Поширюйте матеріал

Загрузка...