Український кінематограф: гучні кінопрем’єри-2018 та найкращі стрічки минулого року

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман заявив, що український кінематограф зробив прорив, попри війну та економічні складності.

Довгий час “своє кіно” в українців асоціювалося з радянським чи російським кінематографом. З початком війни на Сході гостро постало питання: чим же замінити то “своє кіно”, яке виробляє країна-агресор. Українці навчились робити комедії, якісне фентезі та нарешті українське кіно стало збирати повні зали кінотеатрів.

Журналіст ІНФОРМАТОРа вирішив згадати найкращі українські фільми, а також дізнатися, що очікувати від українських режисерів у 2018 році.

Рівень чорного

Бюджет: $10 тис.

Збори: 50,6 тис. грн

Режисер: Валентин Васянович

Картина, цього року представлятиме Україну на “Оскарі” у номінації “кращий фільм іноземною мовою”. І це той фільм, який говорить про універсальні проблеми людей абсолютно нестандартною кіномовою.

Кіно розповідає про весільного фотографа Костянтина Мохнача, який живе у великому місті та почувається дуже самотнім. На порозі 50-річчя герой розуміє, що втратив усе, що любив і до чого був прив’язаний.

Стрічка складається з 35 німих сцен, що поволі розповідають про роботу, захоплення та особисте життя героя. Режисер зняв кіно без сценарію.

Фільм народжувався буквально в процесі зйомок двома друзями. Мохнач – непрофесійний актор, а бюджету як такого і не було. Тож після перегляду, можна зрозуміти, що у них вийшла досить пристойна замальовка про самотність.

Червоний

Бюджет фільму: 20 млн грн (10 млн Держкіно)

Касовий збір: 2,89 млн грн

Режисер: Заза Буадзе

В центрі сюжету фільму “Червоний” молодий воїн УПА Данило Червоний. Головний герой підняв повстання у сталінському ГУЛАГі, вижив та намагається вирватись на волю. Режисером фільму став відомий грузинський митець Заза Буадзе, який вже кілька років працює в Україні. Сценарій до фільму написав автор книги Андрій Кокотюха.

Картину знімали три місяці без перерв. Для фільму навіть з нуля побудували справжній концтабір неподалік від Кривого Рогу. Окрім того, зйомки відбувались в Одесі та неподалік від Луцька, де відтворювали масштабні сцени боїв воїнів УПА із нацистами та НКВС. У епізодах та масових сценах брали участь колишні ув’язнені зі справжніми кримінальними біографіями.

Стрімголов

Бюджет: 10 млн грн (9,9 млн Держкіно)

Режисер: Марина Степанська

Як піднятись, впасти і знову намагатись піднятись – лейтмотив цього фільму. Події картини розвиваються в Києві у 2014 році. Головний герой – 27-річний хлопець, який в умовах “героїчного часу” намагається зробити непростий вибір.

Він музикант-вундеркінд, який тривалий час лікувався від алкогольної та наркотичної залежностей. Тепер він повинен вчитися жити заново, як і вся країна. У Києві він зустрічає начебто звичайну дівчину Катю, яка живе на похмурій Троєщині. Дівчина готується поїхати до Берліна зі своїм хлопцем, але зустріч з Антоном змінює її плани. Коли весь світ навколо рушиться, можна побудувати свій власний кращий світ.

В основу фільму лягла реальна історія життя Марини Степанської. Про біографічність говорити не варто, але за словами режисера, багато в чому вона спиралася на свій досвід.

Фільм вже брав участь у конкурсній програмі фестивалю у Карлових Варах. Та змагався за право представляти Україну на “Оскарі”. Виконавиця головної ролі Дар’я Плахтій отримала приз за найкращу жіночу роль на Міжнародному фестивалі авторського кіно в Марокко.

Припутні

Бюджет: 8,6 млн грн (4,2 млн Держкіно)

Касовий збір: 771 тис. грн

Режисер: Аркадій Непиталюк

Дебютна робота режисера показує долю стражденного українського народу трошки по-новому. Не у чистій драмі, а у драмі, загорнутій у комедію.

Суржик, алкоголь, село, стосунки, драма та музика “Воплі Водоплясова” – основні складові “Припутніх”.

Сюжет фільму розповідає про один день у селі Припутні. Мама з донькою їдуть до бабусі в глухе село. Три покоління жінок, які роблять усе, аби нашкодити один одному. Мати калічить доньку, донька калічить онуку і так далі.

Фільм “Припутні” — перший повнометражний фільм в історії українського кінематографа, де майже всі актори розмовляють суржиком.

Знімати фільм суржиком вирішив режисер Аркадій Непиталюк та продюсери стрічки — Юрій Мінзянов та Влад Ряшин. Це, на їх думку, допоможе глядачеві поринути в культурну атмосферу маленького села.

“Припутні” – це сучасне українське кіно для всіх. У ньому поєднана і людська драма, і хуліганський гумор, багато сміливих порівнянь та сцен. А усе це також доповнює непідробний український колорит та жива мова із села.

Межа

Режисер: Петер Беб’як

Бюджет: 1,3 млн євро (7 млн гривень від Держкіно)

Збір в Україні: 1,2 млн грн

Збір у світі: $2,2 млн

Драма про контрабанду з України побила усі рекорди в Словаччині, але провалилась у нас. “Межа” – це розумна, добре зроблена драматична картина з хорошою грою акторів, небанальним гумором і чудовою музикою.

Це третій фільм про контрабанду, який вийшов на екрани восени.

У фільмі Україну не показують, як щось незрозуміле і пострадянське. Попри те, що усі контрабандні потоки йдуть саме з української сторони. Наша країна цілком конкретна, а герої із притаманною нам ментальністю.

У фільмі звучить відома словацько-українсько-польська народна пісня “Гей, соколи”. Українську версію пісні, під глибоким враженням від фільму, виконав Олег Скрипка.

“Межа” – це кримінальна драма про злочинців-контрабандистів. Про корупцію, дружбу, підступність і зраду найближчих. Події там розгортаються влітку 2007 року, коли Словаччина от-от вступить до “шенгену”.

Для Адама – керівника контрабандної злочинної групи, починаються важкі часи. Він зразковий тато, чоловік та син і не хоче перевозити наркотики через кордон. Через це втрачає гроші, влазить у шалені борги, переживає зраду найближчого друга та наживає ворога – небезпечного і жорстокого мафіозі з Мукачево.

Мир вашому дому

Режисер: Володимир Лерт

Бюджет: 20 млн грн (10 млн Держкіно)

Збір: 911 611 грн

Фільм створений за мотивами оповідань Шолом-Алейхема та розповідає про бідного молочника Тев’є, у якого 5 доньок. У чоловіка нав’язлива ідея видати своїх дітей за багатих чоловіків, але щось пішло не так.

Цей фільм став, напевно, найскандальнішим цьогоріч в українському прокаті. По-перше, більшість актори – росіяни і фільм російською мовою. По-друге, головні герої відкрито підтримують Путіна та анексію Криму.

Була навіть версія, що фільм не вийде у прокат в Україні, але він все ж з’явився. Одна з причин – зйомки почались ще у 2012 році, до початку війни на Донбасі.

На головну роль спершу запросили відомого українського актора Богдана Ступку, але він помер через кілька місяців після затвердження. Тоді виконувати головного героя почав російський актор Євген Князев, відомий за роллю Вольфа Мессінга.

Кіборги

Режисер: Артем Сейтаблаєв

Бюджет: 48 млн грн (24 млн грн від Держкіно)

Автори фільму хотіли зробити усе, аби сюжет максимально перетинався з реальними подіями в Донецькому аеропорту.

Сценарист фільму Наталія Ворожбит спілкувалась із бійцями, вони стали консультантами для фільму і були на знімальному майданчику, деякі з них брали участь у зйомках.

Автори фільму зазначили, що вони намагались зняти дуже чесне кіно. І це їх спроба розповісти про те, що болить.

“Кіборги” – це фільм про 2014 рік, коли українські бійці 4 місяці тримали оборону аеропорту та вирішили стояти до кінця.

Це місце звело разом музиканта, сина багатих батьків, простих хлопців. Але всі вони хочуть тільки одного – щоб їх країна була захищена, щоб їх мами, дружини, дівчата і сестри були в безпеці.

Зйомки тривали з лютого по квітень 2017 року. Спочатку у павільйоні під Києвом, потім в аеродромі у Чернігові та на полігоні під Десною.

Картина за перший вікенд зібрала у прокаті 8,186 мільйона гривень та встановив новий рекорд касових зборів в Україні.

Чого варто очікувати у 2018 році

Загалом у цьому році українцям варто чекати на 30 кінопрем’єр. Найцікавіші з них за версією ІНФОРМАТОРа:

Крути

Режисер: Олексій Шапарєв

Бюджет: 52 млн грн

Повнометражна драма «Крути 1918» розповідає історію реального бою, що стався на залізничній станції Крути взимку 1918-го року. В основі сюжету – історія двох братів, Андрія і Олекси Савицьких, які на тлі доленосних подій у країні закохуються у дівчину Софію. Більшовики підступають до Києва, місто наповнили «червоні» агенти. Уряд УНР кидає на боротьбу з ворогом усі боєздатні частини армії, включно з юнкерами і студентами. Чотири сотні юнаків, серед яких і брати Савицькі, стають проти 4-тисячного добре озброєного війська.

Основні зйомки фільму тривали протягом жовтня-грудня 2017 року в Києві, а також у Межигір’ї, де було відтворено французькі локації стрічки. Станцію Крути, що розташована в Чернігівській області, знімали у селі Сигнаївка Черкаської області. В зйомках у цілому було задіяно близько 1000 акторів і 2000 одиниць зброї.

Проект художнього фільму «Крути 1918. Захист» став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Держкіно у сесії ігрових тематичних фільмів (до 100-річчя проголошення Української Народної Республіки, до 100-ї річниці Бою студентів під Крутами).

Прем’єра запланована на осінь 2018 року.

Дике поле

Режисер: Ярослав Лодигін

Бюджет: 30 млн грн

“Дике поле” – повнометражна стрічка режисера Ярослава Лодигіна за твором Сергія Жадана “Ворошиловград”, що став кращим українським романом десятиліття за версією літературної премії ВВС Україна.

Головний герой Герман повертається до міста свого дитинства, аби провідати брата, який тримає бензоколонку в донбаських степах. Натомість він застрягає у цьому неназваному місті надовго: його брат зник, на його бізнес зазіхають місцеві мафіозі, а давні друзі мають дивні справи. Герман має визначитися: чи намагатися розплутати ситуацію на малій батьківщині, чи відсторонитися і повернутися додому.

Зйомки розпочалися 31 липня 2017 у Старобільську — рідному місті Сергія Жадана, у якому і відбуваються події, описані в романі. За словами продюсера стрічки Володимира Яценка, у романі дуже точно описане місце дії: “Коли Сергій в романі описував локації, то писав їх буквально. Ось річка Айдар, там — пагорб, заправка, за нею — вишка. Ми хотіли усе зробити максимально достовірно”.

Прем’єра запланована на осінь 2018 року.

“Міф”

Режисер: Леонід Кантер, Іван Ясній

Бюджет: 1 млн грн

“Міф” — це документальна історія про життя Василя Сліпака, соліста Паризької національної опери, волонтера, учасника бойових дій на Сході України, кавалера ордена «За мужність» І ст., Героя України, кавалера ордена «Золота Зірка», всесвітньо відомого українського оперного співака, який покинув велику сцену, аби стати воїном і віддав життя, захищаючи Україну. Історія героїзму та самопожертви, яка змушує замислитись над власним життям.

Завдяки Орестові Сліпаку, братові співака, автори отримали доступ до архівів, зустрілися з його однокласниками, друзями дитинства, учителями, викладачами Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, артистами, композиторами і диригентами у Франції та Україні, друзями, братами, батьками.

Кантер та Ясній за понад півроку зібрали все архівне відео, яке можливо було зібрати. П’ять українських телеканалів поділилися з авторами фільму своїми архівними записами про Василя Сліпака. Автори відзняли матеріал на Сході України, у Львові, Києві, Парижі. Їздили по позиціях, де знаходиться батальйон Міфа, спілкувалися з його бойовими побратимами на фронті.

Прем’єра 25 січня.

“Перша сотня”

Режисер: Ярослав Пілунський, Юрій Грузінов та Юлія Шашкова

“Перша сотня” – це фільм, який зриває маски громадянського суспільства під час конфлікту: добро і зло, ненависть і любов, суперечки і примирення. Це історія про групу людей: братів по зброї, друзів та патріотів, які, попри все, зберегли людяність. Після подій на Maйдані і під час війни вони є тими, хто створює нову Україну. А роман двох із них на наших очах народжує нове життя.

Проект “Першої сотні” став одним із переможців восьмого конкурсного відбору Держкіно. Державна підтримка фільму становила 1 989 325 грн, що становить 50% загальної вартості фільму. Зйомки стрічки відбувалися з жовтня 2013 до грудня 2016 року.

Нагадаємо, журналісти ІНФОРМАТОРа поспілкувалися з кінорежисером, телевізійним менеджером та медіа-експертом Валентиною Руденко.

Анна Колянчук

для ІНФОРМАТОРа