Відомий український письменник розповів про свого дідуся, який із ніжністю згадував Сталіна

Відомий український письменник Сергій Жадан розповів про свого дідуся, котрий з ностальгією згадував про радянського диктатора Йосипа Сталіна.

Згадую іноді свого діда. В нього все будувалось на ностальгії. Ще від раннього дитинства, від початку вісімдесятих, пам’ятаю його розповіді про те, “як було добре”. Себто, він почав говорити “яку країну ми втратили” ще тоді, коли ця країна на позір виглядала цілком упевнено, – розповів Жадан.

“З особливою ніжністю говорив про часи Сталіна. При цьому постійно згадуючи голод 33-го, який він зміг пережити. Якимось чином у його пам’яті ці дві речі поєднувались – сліпий захват перед вождем і не менш сліпий жах від спогадів про померлих родичів. Поєднувались і не суперечили одна другій”, – зазначив письменник в інтерв’ю ТСН.

Натомість, як зазначає Жадан, часи Хрущова він згадував уже з відчутними нотками зневаги та обурення. І чим далі, тим гірше. Сучасність не викликала в нього жодного ентузіазму.

“Сучасність його бентежила. До кінця свого довгого дивного життя (а помер він щойно після виборів десятого року) він жив своїм викривленим минулим, яке наповнене було голосами радянських маршалів та генсеків, а також тінями партійних діячів меншого калібру. Складалось враження, що саме вони й становили свого часу коло його спілкування”, – говорить літератор.

“Час від часу трапляється чути всі ці розпачливі розповіді дорослих людей (насправді – людей, які просто встигли постаріти) про втрачену країну, про втрачені можливості, про втрачений час. Зрозуміти їх, звісно, можна – тридцять років тому вони були рівно на тридцять років молодшими, попереду в них було на тридцять років більше часу. Уявляєте – тридцять років на звершення й пригоди, на мандри, любов і пристрасть”, – резюмує письменник.